Світ навколо нас змінюється на очах. Чи впливає це на нас, віруючих? Безумовно, оскільки ми проводимо життя не за кам’яними мурами монастирів. Найчастіше саме у світських структурах доводиться заробляти собі на хліб. Та й не тільки на хліб. З появою перших паростків ринкових відносин з’явилася можливість мати й дещо до хліба. Чимало християн нині займаються бізнесом, декому вдається досягти чималих успіхів: є вже серед нас крупні фермери, власники підприємств, фінансисти. Добре це чи погано? Як ставляться до такої діяльності братів та сестер у їхніх церквах? Однозначної відповіді нема. Одні общини беруть на себе відповідальність перед Богом за бізнесменів-християн, допомагаючи їм і намагаючись спрямувати їхню працю в євангельські береги, інші займають діаметрально протилежну позицію: навіть скромна торгівля літніх сестер роздрібним товаром суворо засуджується як відвертий гріх...
Одного разу мале ягня побачило діру у загорожі, через яку могло пролізти тільки воно. Не довго думаючи, вистрибнуло і опинилося на волі. Радості не було меж: ягня підстрибувало, співало, глибоко вдихало повітря, вказуючи, що вдихає свободу. "Яке гарне відчуття бути вільним!” – так сказавши, воно побігло у незнаний край і зникло у далині.
Поволі день схилявся до заходу, наставала темрява, приходила ніч і глибока темінь, нічого не було видно. У цій темряві воно на нещастя заплуталось у тернині і після багатьох намагань не змогло визволитись. Враз із цим прийшло почуття страху і потреба опіки. В одну мить, десь зовсім недалеко, ягня відчуло якесь гарчання і важкий, лякаючий подих. Промінь світла, що відходило від місяця, стрімко прорізав цю темряву і вже стало видно якусь постать із страшними обрисами, зеленими очима і виблискуючими зубами.
"Небезпека!” – усвідомило ягнятко і почало намагатись утікати що було сил, але все намарно. Воно здійняло крик помочі і благало про допомогу. Небезпека насувалась все ближче і ближче. Прийшла думка про кінець свободи, більше того, вже наблизився кінець життю.
На превеликий подив "небезпека” враз відступила, а натомість ягня відчуло чиїсь міцні, але ніжні руки, що взяли і пригорнули міцно до теплих грудей.
Працювати разом – це нелегко, але єдиний шлях до спільного щастя …
Жити Працювати разом – це нелегко, але єдиний шлях до спільного щастя …
Жити разом – це також нелегко, але це єдиний шлях, щоб розділити це щастя …
Кожен, хто шукає добра для всіх, нехай почне залучати всіх до спільного діла.
Один великий вельможа шукав вірного управителя для свого великого царства. І послав він двох кандидатів на випробування. Цар показав дві гори і повідомив, що під ними є скарб. Якщо вони до нього дістануться, то він буде їхній і водночас вони будуть мати цю почесну посаду «Управитель цілого царства».
І почалось змагання. Один із кандидатів відразу, щоб не гаяти часу, почав копати і добиратися до цінного скарбу.
Біблія багато разів подає приклади негативної заздрості. Що більше, нею позначені переломні моменти падіння людини в історії спасіння. Слід почати з того, що Святе Письмо бачить причину людського гріха і зневолення смертю у заздрості диявола й додає, що її зазнають ті, які до нього належать (див. Муд. 2, 24). Подібно як і любов, що воює зі смертю, так само і заздрість користується нею. Першим наслідком первородного гріха є заздрість Каїна до Авеля, що призвело до першого в історії братовбивства. Заздрість братів знаходиться в основі планів вбивства Йосифа, результатом яких була продаж Йосифа в єгипетську неволю.
Особливо виразним прикладом такої постави є темна заздрість царя Саула до Давида. Саул - Божий помазаник через свою невірність втрачає підтримку Бога і стає заручником страху - заздрості до успіхів Давида.
Не слід забувати, що тіло і душа людини невіддільні один від одного. Помиляється той, хто думає, що тіло - це в'язниця для душі і що вона повинна вирватися на свободу, щоб повернутися до Бога. Не надавати значення позі людини під час молитви - це не лише теоретична, але і практична помилка. Нервова і фізична напруга людини приводить до скутості її духу.
Яку роль відіграє наша поза, стає особливо ясно під час спільної молитви в сім'ї. Як часто ми говоримо дітям: "Заспокойся! Сядь прямо! Не штовхай брата!" Здається, що ми ніколи не зможемо втихомирити своїх дітей і змусити їх дотримуватися порядку. Дивлячись на шибеників, що переминаються з ноги на ногу, соваються на стільцях, бовтають ногами, ми мріємо про спокійних і зосереджених дітей.
Так часто в сучасному світі говориться про важливість пошани до гідності людини, про права найрізноманітніших груп людей, про повагу... Особливим чином такі розмови торкаються сім'ї та стосунків між жінкою і чоловіком. Безліч написаних книжок та статей, неймовірна кількість публічних та приватних дискусій - чи усе це робить міцнішими наші сім'ї, щасливішими чоловіків, жінок та їхніх дітей?
Протягом історії ми спостерігаємо неодноразову зміну суспільних устроїв, матріархат змінювався патріархатом й навпаки. Але досить часто в історії ми зможемо знайти згадки про пригнічення та дискримінацію жінок.
Беручи участь у багатьох паломництвах, прийшло на думку, що кожне паломництво можемо назвати хресним шляхом паломника, який подібний до Христового. Або ж навпаки: паломники стараються, щоб їхній паломицький шлях відрізнявся від туристичної подорожі.
Ці роздуми можна використовувати у паломництві приватному чи спільному. Вперше ці роздуми були озвучені паломниками, українськими заробітчанами з Італії(Лігурія), у травні 2008 у Люрді(Франція)
Як правильно підготуватися до Сповіді? Це питання особливо набирає ваги під час Великого Посту для тих, які впереше йдуть до Сповіді, чи нечасто сповідаються. Тому подаємо чин Тайни Покаяння з молитовника "Прийдіте Поклонімось", щоб кожен міг перевірити, чи дійсно він підготувався до Сповіді.
«То через серце ваше запекле, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис» (Мк 10,5)
Тема цього Євангелія очевидна: Христос говорить про нерозривність і єдність подружжя. Розлучення подружжя - немає, оскільки двоє стають одним тілом (пор. Бут 2, 24), а хто розділяє одне тіло, той, одночасно, його вбиває. Тому розлучити подружжя неможливо. Звідси і рани завдані єдності подружжя
Останнім часом я спостерігаю, що ті люди, які приходять до мене на консультацію в «Порадню», розуміють, що алкоголізм – це хвороба, хронічна і прогресуюча. Деякі відвідувачі навіть знають, що це хвороба цілої родини. Проте факт є таким: усі приходять по допомогу тоді, коли хвороба вже є в занедбаному вигляді, коли її наслідки є нестерпними як для родини, так і для самого узалежненого. І я не пам’ятаю жодного випадку, щоб батьки прийшли поцікавитись інформацією про розвиток і наслідки хімічних узалежнень від психоактивних речовин