Світ навколо нас змінюється на очах. Чи впливає це на нас, віруючих? Безумовно, оскільки ми проводимо життя не за кам’яними мурами монастирів. Найчастіше саме у світських структурах  доводиться заробляти собі на  хліб. Та й не тільки на хліб. З появою перших паростків ринкових відносин з’явилася можливість мати й дещо до хліба.  Чимало християн нині займаються бізнесом, декому вдається досягти чималих успіхів: є вже серед нас крупні фермери, власники підприємств, фінансисти.

Добре  це чи погано?  Як ставляться до такої діяльності   братів та сестер у їхніх церквах?  Однозначної відповіді нема.  Одні общини беруть на себе відповідальність перед Богом за  бізнесменів-християн, допомагаючи їм і намагаючись  спрямувати їхню працю в євангельські береги, інші займають діаметрально протилежну позицію:  навіть скромна торгівля літніх сестер роздрібним товаром суворо засуджується як відвертий гріх.

Щоб допомогти зацікавленим особам розібратися в цьому питанні, розглянемо кілька місць Писання.

Перше.   Історія Лота.
 
Ми знаємо з книги Буття:  коли розмножилися отари Авраама та його племінника,  вони вирішили розділитися.  Писання говорить, що майно їхнє було таке велике, що вони не могли бути разом. Зауважмо: саме багатство спричинило цей конфлікт. 

Лот вибрав собі поля дуже вигідні: тут тобі родюча земля, де можна налагодити вирощування різних сільгоспкультур, тут тобі й місто, де можна все це продати з гарним прибутком. Спочатку рід Лота таборував у приміській зоні, але незабаром ми бачимо чоловіка вже мешканцем Содому, ба навіть більше, – він сидить там біля воріт, де за тодішніми звичаями важно сиділи найшановніші старші громадяни. Отже Лот, на відміну від Авраама, при виборі місця проживання надав перевагу, як ми тепер кажемо, економічним чинникам. Звичайно, племінник патріарха  знав про нечестиві звичаї содомлян, їх знала вся країна, як носіїв особливого сексуального гріха, але очевидно Лот собі гадав, що віра його досить тверда, щоб протистояти будь-яким спокусам. Можливо, він сподівався стати тут світлом, зробитися сіллю цієї  отруєної землі – напевно. Навряд чи такі його сподівання збулися, але праведність його витримала випробування: коли чаша гніву Божого на содомлян переповнилася, лише Лота було визнано праведним. 

Ніби все гаразд. Але давайте заглибимось і дамо собі відповідь на запитання: чи відбилося тривале перебування Лота в Содомі хоч як-небудь на його долі та духовному стані? Порахуємо втрати цього праведника. 

При нападі ворожих сусідів на Содом Лот позбувся усіх своїх людей та майна, і лише по милості Своїй Бог рукою Авраама врятував його від  повного краху. Будучи помітною людиною в Содомі, Лот під час візиту Божих ангелів опинився у жалюгідному становищі примирителя праведності й гріха, Бога і диявола і, знову ж, лише Божа любов врятувала від брутальної наруги й смерті його самого та двох його молоденьких безневинних дочок, що їх розгублений батько вже фактично приніс у жертву  сатані, аби врятувати гостей.

Невдовзі він втратив обох своїх зятів, втратив свою дружину, що перетворилася на соляний стовп.  Очевидно, цінності, що їх вона кинула в Содомі, надто багато важили в її житті.   Жаль за ними був  сильніший, ніж загроза смерті. 

 Зерна гріха, посіяні сатаною в серця членів Лотової родини, коли вони жили в Содомі, дали свої отруйні плоди: в сім’ї праведника стався тяжкий гріх кровозмішання. Цим відзначалися й содомляни: пияцтво й сексуальні збочення.  Враження від содомського життя не минули безслідно ні для Лотових дочок, ні для їхнього батька.

Доля Лотових нащадків не викликає захоплення:  двоє  синів, народжених у гріху, Моав та  Бен-Аммі, стали родоначальниками двох ворожих Ізраїлеві племен: моавитян та аммонитян.

Таким чином, можемо зробити висновок: поставивши свої намети поблизу Содому, Лот не вчинив ані найменшого гріха, але праведник вибрав шлях, що НЕ СПРИЯВ  ЙОГО ОСВЯЧЕННЮ ТА ДУХОВНОМУ ЗРОСТАННЮ. 

Друге. Історія Рут.

Рут була дочкою саме того  плем’я,  що брало свої витоки з Лотового відступництва. Рут – моавитка. Як ми знаємо, в сім’ї у неї сталося горе – помер чоловік. Свекруха Рут, євреянка, втративши обох синів у землі моавській,  вирішила повернутися в рідний край.

 Перед Рут постала задача:  або залишитися вдома й зайнятися облаштуванням свого особистого життя, – й тут вона мала хороші шанси, бо була жінка ще молода, видна собою й нелінива; або піти зі свекрухою в чужу землю, де її  могли й не прийняти набожні євреї, які ревниво оберігали чистоту своєї крові. Друга невістка  Ноомі, а саме Орпа, гарненько все зваживши і прийнявши до уваги мудрі поради дорогої свекрухи, тепло попрощалася  з нею і  нікуди не пішла. Рут же зробила інший вибір. Вона сказала матері свого померлого чоловіка: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій – мій Бог” (Рут.1:16).

Це був свого роду подвиг: молода вдова рушила в чужу землю, не маючи жодних матеріальних запасів, дуже сильно ризикуючи стати жебрачкою серед чужого народу. Все це вона добре розуміла, але  те, що було закладено в її серце Богом, допомогло їй прийняти матеріально дуже невигідне рішення й рушити у повну невідомість. 

Рут зробила вибір, що СПРИЯВ  ЇЇ ОСВЯЧЕННЮ.

Чи понесла вона збитки від цього? Збитків немає, натомість можемо перелічити, що вона придбала, аніскільки на це не сподіваючись.  Бог дав їй чудового, мудрого, шанованого людьми чоловіка, й вона стала господинею в заможному домі. Бог дав цій жінці  сімейне щастя. 

Цей вибір, цей шлях простягнувся у вічність: імена Рут  та чоловіка її Боаза знаходимо в родоводі Господа нашого Ісуса Христа (Мт.1:5). Слава Господеві!
  
Третє. Вибір Якова.

Коли Яків дізнався, що син його Йосип живий, то, як пише книга Буття, „ожив дух його”.  Так, очевидно, у старої людини виявляє себе надзвичайна радість.  У цьому захваті патріарх приймає рішення негайно йти з усім своїм родом до Єгипту. „Ще живий Йосип, син мій! Піду ж та побачу, поки помру” (Бут.45:27,28). Вже й рушили були, та трохи заспокоївшись, Яків дає наказ зупинитися.  Почалися вагання, підступив острах: Єгипет - гніздо диявола, чи може він, Яків, заради власних почуттів піддавати небезпеці ціле плем’я ? Чи не розгнівається Бог  на Ізраїль за таку подорож? 

Яків ставить жертовник, приносить жертви і звертається до Бога в молитві. І вночі отримує відповідь: „Я Той Бог, – Бог батька твого. Не бійся зійти до Єгипту, бо я вчиню тебе там великим народом. Я зійду з тобою до Єгипту, і я також, виводячи, виведу тебе...” (Бут.46:1).

Що можна сказати про рішення Якова? На перший погляд, він зробив вибір, що НЕ СПРИЯВ НАБЛИЖЕННЮ ДО БОГА, принаймні у найближчі чотириста років, ні його самого, ні цілого народу. Народ потрапив у рабство, зазнав чимало поневірянь, поніс великі втрати, але Яків невідступно шукав волі Божої й готовий був її виконати, якою б вона не була. І тому саме через це Ізраїль розмножився, зміцнів, загартувався у тих випробуваннях і, в решті решт, пишно розквітнув на даній Богом землі. 

Приміряючи всі ці приклади на наше життя, що можна сказати? Ніяка діяльність у світських структурах, в тім числі й у комерційних (крім тих, звичайно, що пов’язані з богопротивними політичними або кримінальними силами), сама по собі не є гріхом. Пригадаємо, лишень, Лідію (Дії 16:14), котра торгувала кармазином (багряницею - рос.) В  українському перекладі: „купчиха кармазином, що Бога вона шанувала”.  Зустрівши апостолів і прийнявши від них хрещення, ця заможна й праведна жінка дуже просила їх зупинитися в її домі: „Якщо ви признали, що вірна я  Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть”. Апостоли прийняли запрошення, вочевидь, визнавши Лідію вірною Богові, не зважаючи на її такий серйозний бізнес.

Акила й Прискилла тримали свою майстерню по виготовленню наметів. Схоже на те, що це мале, як тепер кажуть, підприємство, виходило за межі простої ремісничої майстерні, оскільки там працювали й наймані робітники, серед яких деякий час перебував і ап. Павло. В принципі, розміри підприємства не мають  особливого значення, коли йдеться про моральні засади, – стосунки між людьми майже однакові.

Різні причини спонукають людей іти в торгівлю, займатися підприємництвом. Часто  це просто елементарна неможливість в інший спосіб  добути шматок хліба для своїх дітей, але якщо ми віруючі, то повинні пам’ятати: обираючи шлях, що НЕ СПРИЯЄ НАШОМУ ОСВЯЧЕННЮ, ставлячи себе в жорстку залежність від писаних,  а ще гірше – від неписаних законів грішного світу,  ми обов’язково понесемо великі духовні втрати. А не виключено,  що й матеріальні. Обов’язково. 

Ваша подорож до „Єгипту” може бути успішною лише в одному випадку: коли вас поведе туди Бог. Бо Він і введе вас і виведе. І втрати ваші Він зробить вашим надбанням і вашою перемогою. 

Віктор Котовський, Київ