З давніх-давен український нарід, зберігаючи свою давню традицію, святкує  Різдво, а також увесь цикл Різдвяних  свят у родинному домі. Різдво…  Прекрасне, чудове, містичне свято, яке  чекають християни усього світу: дорослі й діти. Це мить, коли у хаті пахне різдвяна ялинка, під столом лежить сіно, в кутку кімнати стоїть дідух, і збирається вся родина за святковою вечерею. Гучно лунає дзвінка коляда, щирі виншування переповнюють серця, щоб прославити новонароджене Дитя. Син Божий прийшов у вигляді дитяти, став для нас Учителем, Спасителем, Відкупителем і отримав ім’я Ісус. Поряд із великою частиною людей, які гуртуються довкола сім’ї, святкуючи Різдво, існує гроно людей, для яких все це залишається лише мрією.

На  жаль, у час сьогодення, де назагал немає війни чи голоду, не всі мають можливість вечеряти у колі своєї родини, зокрема, це діти, у яких з різних причин немає батьків, діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки, діти, забуті рідними батьками. Але «уже четвертий рік поспіль такі діти вечеряють у святковому, родинному, теплому колі, де відчувають себе комфортно зі своїми найкращими друзями, - семінаристами Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. Брати для дітей є більше, ніж друзі, вони стають для них рідними, до яких діти прив’язуються, а ті в свою чергу подають їм добрий приклад для наслідування», – ділиться досвідом вихователь і вчитель християнської етики Іванна Стасишин. Пропонуємо вам поринути у дух Різдва саме цих дітей. Різдвяна феєрія відбувалась від 5 до 10 січня 2010 року, як це вже традиційно склалось у стінах Львівської Духовної Семінарії. Цьогорічна «Різдвяна школа» мала особливий характер, оскільки вперше брати-семінаристи разом із працівниками Центру опіки сиротами (ЦОС) теплими обіймами зустрічали 31 дитину з різних інтернатів: з Журавно, Винник і Лівчиць. Уся програма була створена для дітей так, щоб кожен зумів пережити свято Різдва й зустрітись із новонародженим Ісусом.

Розпочалось святкування гуртком «Весела коляда», на якому діти не тільки вчились колядувати, але й власноруч виготовляли різдвяні привітальні листівки. Наступною подією у святкуванні було приготування Свят-вечора, охочі дівчата та юнаки допомагали господиням у кухні: ліпили вареники, заправляли кутю, пекли пампушки, варили узвар. Решта дітей прибирали свої кімнати та прикрашали різдвяну ялинку. Після закінчення цілоденної праці розпочалась духовна зустріч новонародженого Дитяти, всі діти взяли участь у різдвяних богослужіннях у семінарійному храмі. Відтак Свят-вечір розпочали молитвою та благословенням отця. Між частуванням кутею й иншими святковими стравами лунала коляда та віншування на прославу Христа-Спасителя. Заключним моментом святкування Святої вечері стало привітання один одного листівками. Разом із дітьми кожного року розділяє радість Різдва гість і товариш дітей з Іспанії, Рафа Морено, який впродовж багатьох років піклується про вихованців з Журавно, організовуючи літній відпочинок на березі моря сонячної Іспанії.

На  вулиці Різдво, по церквах та вулицях  чути коляду та прославу народженого  Христа. Дітлахи теж забажали прославити Христа своєю колядою та віншуванням. Першими, хто почули дитячу коляду, були перехожі коло різдвяної шопки, що у центрі міста Львова. Наступним пунктом призначення були отці та брати студійського монастиря, що при церкві Архистратига Михаїла. Продовжили маршрут із колядою до Сестер Пресвятої Родини. Останніми, до кого з великим запалом завітали діти, були отці салезіяни, які вже другий рік поспіль радо приймають дітей, а також дарують їм вертеп, приготований салезіянськими аніматорами. Незабутньою для учасників залишилась ораторія святого Івана Боско, де діти змогли побавитись у різні ігри, запропоновані отцями салезіянами. Варто зауважити, що кожен із господарів, які приймали учасників Різдвяної школи, частували смачними гостинцями та гарячим чаєм.

Продовжуючи святкувати Різдво, діти побували на святковій  новорічній програмі у львівському  цирку, де отримали радісні емоції від  побаченого. Прослава Христа тривала, до дітей також завітали гості  з колядою, вокальний октет «Теофорос».

Важливим  днем став празник Святого первомученика  й архидиякона Степана, адже у  цей день всі діти долучились до Божественної Літургії у Військовій Академії імені Петра Сагайдачного. Також у цей день Марія-Інесса Кочергіна прийняла святу Тайну  Хрещення, після чого діти привітали з іменинами о. Степана Суса та всіх гостей веселою колядою та віншуванням.

Іванна  Стасишин стверджує, що зазвичай добрі  справи для дітей із Журавно розпочинають семінаристи. Почали цю працю з дітьми о. Андрій Корчагін і о. Степан Сус, а продовжують творити добро їхні наступники, брати, які навчаються у семінарії. Тому усі діти Обласного дитячого протитуберкульозного санаторію складають щиру подяку всім семінаристам за свято Миколая, Різдвяну школу, за турботу і тепло, яке вони отримують від братів.

Після закінчення святкування дітей переповнювали  враження цьогорічного Різдва. Хочемо запропонувати вам деякі з  них:

«Родинний затишок і тепло я відчуваю вже вкотре, перебуваючи в семінарії  на Різдво. Моєю родиною є брати  семінарії Святого Духа, при зустрічі з ними я відчуваю їхню турботу, доброту, любов, адже вона нам дуже потрібна. Цього року найбільше мені сподобалось, що я сама зліпила дуже багато вареників. Щиро дякую всім, які дбають про нас, а особливо о. Степанові Сусу». Мар’яна Кушта (15 років).

«Різдвяна школа мене вразила тим, що я познайомилась  із братами, які надовго залишаться у моїй пам’яті. Мені було дуже цікаво, багато чого навчилась у Різдвяній  школі. Я дуже задоволена тим, що змогла поїхати разом з иншими на Різдвяну школу. Дуже дякую всім за доброту, усмішку, тепло, я вас ніколи не забуду». Марія-Інеса Кочергіна (16 років).

«Мені дуже сподобалась Різдвяна школа 2010 року. Я познайомилась із дуже  приємними і цікавими людьми. А  ще мені сподобалась турбота і  любов братів. Я дуже рада, що провела це Різдво у невеликій родині з усіма дітьми і братами. Дуже дякую за вашу любов, опіку і піклування». Каріна Шокурова (15 років).

«Різдвяна школа - світле і добре, веселе почуття, яке ми почули протягом свят. У цій  школі нас навчили бути хорошими, ввічливими, ми зблизились із Церквою. Мені сподобалось ставлення братів до нас, те, як вони намагались зробити все, щоб ці свята були для нас казковими». Люба Мигас (18 років).